- заперечити
- [запеире/чиетие]
-чу, -чиеш; нак. -е/ч, -е/чтеи
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
заперечити
Смотреть что такое "заперечити" в других словарях:
заперечити — див. заперечувати … Український тлумачний словник
заперечити — див. заперечувати … Словник синонімів української мови
заперечити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
запівперечыти — заперечити … Лемківський Словничок
заперечувати — заперечити (що, кому не погоджуватися в чомусь, висловлювати протилежну думку), суперечити (кому), перечити (кому); опротестовувати, опротестувати, оспорювати, оспорити (висловлювати іншу, протилежну точку зору); спростовувати, спростувати,… … Словник синонімів української мови
беззаперечний — а, е. Якого не можна заперечити; безспірний. || Який не допускає заперечень; категоричний. •• Беззапере/чне стя/гнення примусове стягнення коштів без звернення до суду, арбітражного суду, іншого органу, який розглядає майнові суперечки.… … Український тлумачний словник
безперечний — а, е. Який не викликає заперечень, проти якого не можна заперечити; безсумнівний, незаперечний, безспірний … Український тлумачний словник
заперечений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до заперечити … Український тлумачний словник
заперечення — я, с. 1) Дія за знач. заперечити. 2) Заява про незгоду з ким , чим небудь, доказ проти чогось. || Спростування чого небудь. •• Запере/чення про/ти по/зову аргументовані докази, що спростовують пред явлений позов. 3) Невизнання існування, значення … Український тлумачний словник
заперечний — а, е. 1) Який заперечує що небудь, містить заперечення (у 2, 3 знач.). 2) Який можна спростувати, заперечити (у 1 знач.). 3) спец. Побудований на запереченні. 4) грам. Який містить або являє собою заперечення (у 5 знач.). Заперечне речення … Український тлумачний словник
